Знайди те, що шукаєш у своєму місті

КИЇВ — У грі, де кожен хід може змінити долю націй, росія знову кличе Україну до Стамбула. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров оголосив, що 2 червня російська делегація готова представити меморандум, який, за його словами, пропонує «надійне подолання першопричин кризи». Ця заява, зроблена 28 травня 2025 року, повертає на порядок денний переговори, які востаннє відбувалися в Туреччині три роки тому, але водночас підкреслює глибоку прірву між Києвом і москвою. Поки президент Володимир Зеленський наполягає на негайному припиненні вогню та гарантіях безпеки, росія висуває вимоги, які звучать як ультиматум: відмова України від НАТО, визнання анексованих територій і зняття санкцій. У цій дипломатичній шахівниці, де Туреччина пропонує свій нейтральний майданчик, а Дональд Трамп погрожує новими санкціями, Стамбул може стати або ареною прориву, або черговим глухим кутом.Новий раунд, старі ставкиПропозиція Лаврова провести переговори 2 червня в Стамбулі — це не просто дипломатичний жест, а спроба москви повернути ініціативу в діалозі, який загруз у взаємних звинуваченнях. Меморандум, про який говорить Лавров, за даними російських джерел, цитованих Reuters, включає вимоги, що межують із капітуляцією України: письмові гарантії від Заходу про нерозширення НАТО, нейтральний статус Києва, зняття санкцій і визнання анексії чотирьох українських областей, які росія внесла до своєї конституції, але не контролює повністю. «Це не переговори, а диктат», — коментує високопосадовець із МЗС України, який побажав залишитися анонімним.Київ, зі свого боку, стоїть на своєму. Зеленський, який 28 травня вкотре закликав до особистої зустрічі з путіним, наголошує, що перший крок — це припинення вогню. «Ми готові до будь-якого формату — двостороннього, тристороннього з Трампом, хоч у Стамбулі, хоч у Женеві», — заявив він, демонструючи гнучкість, але не відступаючи від ключової вимоги: росія має зупинити агресію. Україна також наполягає на безпекових гарантіях від Заходу, які б унеможливили повторення вторгнення. «Без цього будь-який меморандум — це папірець», — додає джерело в Офісі президента.Попередній раунд переговорів у Стамбулі 16 травня 2025 року, перший за три роки, завершився скромним результатом: домовленістю про обмін тисячі полонених. Проте, за даними Wall Street Journal, росія тоді вимагала виведення українських військ із чотирьох областей, що Київ відкинув як «нереалістичне». Нинішня пропозиція Лаврова, схоже, лише загострює ці розбіжності.Турецький майданчик і тінь ТрампаТуреччина, яка позиціонує себе як нейтральний посередник, охоче підтримує ідею нових переговорів. Міністр закордонних справ Хакан Фідан, який нещодавно зустрічався з Лавровим у москві, підтвердив готовність Анкари надавати майданчик. «Стамбул уже довів свою ефективність у 2022 році», — заявив Фідан, натякаючи на Istanbul Communiqué, який так і не став повноцінною угодою.Інші запропоновані локації — Ватикан і Женева — відпали. москва відкинула ідею Папи Лео XIV провести переговори під егідою Святого Престолу, а пропозиція спецпосланця США Кіта Келлога щодо Женеви не знайшла підтримки в Кремлі. «Стамбул — це компроміс, який влаштовує росію», — зазначає аналітик Carnegie Center Олександра Прокопенко.Тим часом Дональд Трамп, який зробив мир в Україні одним із пріоритетів своєї адміністрації, втрачає терпіння. За даними CNN, після телефонної розмови з путіним минулого тижня, де російський лідер обіцяв надіслати «меморандум миру», документ так і не надійшов. Трамп, роздратований атаками росії на українські міста, зокрема масованим ударом дронів і ракет 24 травня, публічно назвав путіна «абсолютно божевільним» і пригрозив новими санкціями. «Ми ведемо переговори, а він бомбить Київ. Це не так працює», — заявив американський президент.Трамп, однак, не відкидає ідею тристоронньої зустрічі з путіним і Зеленським, хоча Кремль наполягає, що для цього потрібні «конкретні домовленості». Риторика Трампа відображає його стиль: він хоче швидкого результату, але стикається з реальністю, де жодна сторона не готова поступитися. «Трамп бачить себе великим посередником, але путін грає на затягування», — коментує джерело в Держдепі.Геополітична шахівницяПропозиція Лаврова з’явилася на тлі нових військових і дипломатичних маневрів. Німеччина й Україна оголосили про спільне виробництво далекобійних ракет, що викликало різку реакцію москви. «Це ескалація, яка не сприяє миру», — заявила речниця МЗС РФ Марія Захарова. Водночас Україна провела масовану атаку дронів на російські об’єкти, зокрема технопарк у Зеленограді, що росія назвала «тероризмом».Європейські лідери, які підтримують 30-денне припинення вогню, дедалі більше розходяться з адміністрацією Трампа. «Європа хоче чіткого плану, а Трамп діє імпульсивно», — зазначає французький дипломат, який брав участь у консультаціях у Берліні. Європейський Союз готує новий пакет санкцій проти російського «тіньового флоту», що обходить нафтове ембарго, але без координації з США ефект може бути обмеженим.Україна, зі свого боку, балансує між дипломатією й опором. Зеленський, попри готовність до переговорів, нагадує, що росія порушила всі попередні домовленості, включно з Будапештським меморандумом. «Ми не віримо словам путіна, але готові перевірити його дії», — заявив він 28 травня.Що на кону?Стамбул 2 червня може стати або кроком до деескалації, або черговим підтвердженням, що росія використовує переговори для затягування часу. Аналітики Інституту вивчення війни попереджають, що Кремль, імовірно, намагається виграти час для просування на сході України. «Відсутність дедлайнів грає на руку москві», — зазначають вони.Для України ключове питання — не лише припинення вогню, а й гарантії, що росія не повернеться з новою агресією. «Без НАТО чи аналогічного альянсу ми залишаємося вразливими», — каже генерал-майор у відставці Сергій Кривонос. Захід, однак, вагається: підтримка України міцна, але апетит до конфронтації з росією слабшає.Для Трампа Стамбул — це тест його дипломатичних амбіцій. Якщо переговори проваляться, він може вдатися до санкцій, але їхній ефект після трьох років обмежень сумнівний. Для путіна це шанс закріпити хоча б частину здобутків, не втрачаючи обличчя. А для Зеленського — боротьба за те, щоб Україна не стала розмінною монетою в геополітичній грі.У Стамбулі, де Босфор ділить Схід і Захід, світ затамує подих. Чи стане це місто мостом до миру, чи черговою ареною протистояння? Відповідь залежить від того, чи готові сторони піти на компроміс — або ж продовжать грати в шахи, де пішаки — це життя.

КІРКЕНЕС, Норвегія — У засніжених просторах за полярним колом, де крижані води Тронхеймс-фйорду межують із горами, маленьке норвезьке містечко Кіркенес стало несподіваним епіцентром геополітичної шахівниці. Щойно Магнус Меланд обійняв посаду мера наприкінці 2023 року, його кабінет відвідали три китайські делегації, кожна з яких пропонувала інвестиції, що обіцяли перетворити занепалий порт на ворота до Арктики. «Вони хочуть стати полярною наддержавою», — каже Меланд, його голос змішує обережність із подивом. У той час як Китай, що називає себе «приарктичною державою» попри відстань у тисячі кілометрів від Північного полюса, об’єднує зусилля з росією, Європа зводить барикади, намагаючись захистити свої інтереси в регіоні, який швидко стає ареною боротьби за ресурси, маршрути й владу. Арктика, що тане, відкриває не лише нові можливості, а й небезпечні амбіції, де зелений колоніалізм і дипломатія балансують на межі конфлікту.Полярний шовковий шлях і російський плацдармАрктика, що займає 4% земної поверхні, нагрівається вчетверо швидше, ніж решта планети, оголюючи багатства, які століттями ховалися під льодом: 30% нерозвіданих запасів природного газу, нафта, рідкісні мінерали, необхідні для зелених технологій. Танення льодів також відкриває Північний морський шлях, скорочуючи маршрут між Азією та Європою на тисячі миль. Для Китаю, чия економіка залежить від експорту, це шанс реалізувати амбітний «Полярний шовковий шлях» — мережу судноплавних маршрутів, що обіцяють заощадити мільярди. Але без доступу до арктичних портів і ресурсів Пекін змушений шукати союзників, і росія, яка контролює половину арктичного узбережжя, стала його ключовим партнером.Співпраця між Пекіном і Москвою набирає обертів. У липні 2024 року їхні бомбардувальники провели спільне патрулювання біля Аляски, кинувши виклик НАТО. У вересні військові навчання в Арктичному океані продемонстрували готовність двох країн протистояти Заходу, а в жовтні китайська берегова охорона вперше приєдналася до російських сил для патрулювання. Але за фасадом єдності ховаються взаємні підозри. «росія боїться пускати Китай надто глибоко», — зазначає Андреас Остхаген із Інституту Фрітьофа Нансена. Москва, чиї арктичні ресурси складають основу економіки, не хоче віддавати контроль, особливо над Кольським півостровом, де розташовані ядерні арсенали та база Північного флоту.Китай, зі свого боку, уникає повного зближення, побоюючись західних санкцій. Пекін прагне балансувати, інвестуючи в арктичні проєкти, як-от газові родовища Ямал СПГ, але водночас зберігаючи діалог із Європою. «Китай грає на двох фронтах, — каже джерело в норвезькому МЗС. — Вони хочуть ресурси росії, але не хочуть її ізоляції».Європейський опір: Безпека проти інвестиційЄвропа, зокрема Норвегія, дивиться на цю гру з тривогою. Кіркенес, розташований за 10 хвилин від російського кордону, мріє стати «Сінгапуром Півночі», але не за будь-яку ціну. Директор порту Тер’є Йоргенсен бачить у таненні льодів шанс зробити місто перевалочним пунктом між континентами, але нові норвезькі закони забороняють продаж стратегічної інфраструктури іноземцям, якщо це загрожує національній безпеці. «Ми не продамо землю ні Китаю, ні будь-кому іншому», — заявляє він.Ця обережність відображає ширший європейський настрій. Норвегія, Швеція й Данія (через Гренландію) відхилили спроби Китаю придбати порти й аеропорти, побоюючись, що економічна залежність переросте в політичну. «Ми хочемо співпраці, але не залежності від авторитарних режимів», — каже мер Меланд, повторюючи настрої в Осло. Фінляндія й Швеція, які приєдналися до НАТО після вторгнення росії в Україну, посилили військову присутність у регіоні, а Норвегія моніторить російські підводні човни з бункерів часів холодної війни в Бодо.Європа також стикається з гібридними загрозами. Глушіння GPS-сигналів, яке приписують росії, змушує пілотів комерційних літаків у регіоні переходити на ручну навігацію, а підозрілі судна біля підводних кабелів викликають тривогу. «Кремль використовує Арктику як полігон для гібридної війни», — зазначає полковник Йорн Квіллер, стоячи біля річки Паз, що розділяє Норвегію й росію. Норвегія, яка стала головним постачальником газу до Європи після санкцій проти росії, знає, що її інфраструктура — мішень.Зелений колоніалізм і голоси корінних народівУ тіні геополітичних маневрів корінні народи Арктики, зокрема які, що проживають у російській частині регіону, відчувають себе заручниками чужих амбіцій. Міюкі Даорана, активістка інуїтка з Гренландії, називає це «зеленим колонизмом» — коли європейські країни та Китай використовують кліматичну кризу як привід для видобутку ресурсів на землях корінних народів. «Вони говорять про зелену енергетику, але забирають наше життя», — каже вона, вказуючи на проекти з видобутку рідкісних мінералів у Гренландії.На Шпіцбергені, норвезькому архіполі, де договір 1920 року дозволяє працювати представникам десятків країн, напруженість зростає. російські поселення проводять мілітаризовані паради, а китайська дослідницька станція викликає підозри в шпигунстві. «Усі шпигнять, — визнає мер Лонг’їрна Тер’є Єуневік. — Арктика — це гра, де ніхто не хоче пропустити свій шанс». Корінні громади, що складають половину населення російської Арктики, вимагають права голосу, але їхні заклики часто губляться в дипломатичному шумі.Велика грація та її ризикиАрктика, колись символ співпраці, стала полем битви, де економіка, безпека й екологія переплітаються. Китай бачить у регіоні шлях до ресурсів і торгівлі, але його амбіції стикаються з європейським опором і російською обережністю. росія, ізольована санкціями, потребує китайських інвестицій, але боїться втратити контроль. Європа, спираючись на НАТО, захищає свої інтереси, але ризикує відчужити корінні народи, чиї землі стають розмінною монетою.У Кіркенесі, де норвезькі прапори майорять над занепалим портом, мріють про відродження, але з пересторогою. «Ми хочемо бути частиною майбутнього, але не його жертвами», — каже Меланд. На Шпіцбергені, де білі ведмеді блукають серед дослідницьких станцій, націоналізм і шпигунство затьмарюють красу льодів. Арктика, що тане, відкриває не лише ресурси, а й правду: у світі, де кожен хоче свій шматок, дипломатія може бути такою ж крихкою, як лід під ногами. Поки Китай, росія й Європа маневрують, корінні голоси нагадують: ця земля — не просто приз, а дім.

ЧИКАГО — У місті, де хмарочоси цілують небо, а береги озера Мічиган ваблять прохолодою, Чикаго закріпило своє місце серед туристичних перлин Америки. За результатами опитування Tripadvisor, опублікованими 27 травня 2025 року, Місто вітрів посіло п’яте місце серед найкращих літніх напрямків США, поступившись лише Лас-Вегасу, Нью-Йорку, Міртл-Біч і Оушен-Сіті. Понад 2800 мандрівників із США та п’яти інших країн, опитаних щодо планів на літо з 1 червня по 31 серпня, визнали Чикаго магнітом для тих, хто шукає культури, смаку й урбаністичного шарму. У рік, коли місто прийняло рекордні 55 мільйонів відвідувачів, Чикаго не просто тримається в грі — воно переписує правила літнього туризму.Чому Чикаго?Чикаго, із його архітектурними шедеврами, гастрономічною сценою й пульсуючим ритмом, давно перестало бути просто промисловим центром. Опитування Tripadvisor, яке відображає настрої як американських, так і міжнародних мандрівників, підкреслює привабливість міста для тих, хто хоче поєднати міське життя з відпочинком. «Чикаго — це місто, яке має все: від музеїв світового класу до піци глибокого дека й джазових клубів, що оживають після заходу сонця», — зазначає Сара Нельсон, аналітик Tripadvisor. П’яте місце в рейтингу, де домінують пляжні курорти й гральні столи Вегаса, — це свідчення універсальності Чикаго.Місто зачаровує різноманіттям. Millennium Park, із його культовою «Хмарною брамою» (або «Бобом», як називають її місцеві), притягує сім’ї й інстаграм-блогерів. Архітектурні тури річкою Чикаго відкривають історію міста, де кожен хмарочос — це розповідь про амбіції. А гастрономічна сцена, від легендарної піцерії Lou Malnati’s до ресторанів із зірками Michelin, як Alinea, робить Чикаго меккою для гурманів. «Тут є енергія, яка заряджає, — каже Марія Гонсалес, туристка з Мехіко, яка планує відвідати місто в липні. — Це не просто місце, це відчуття».Рекордний рік і глобальна конкуренціяЧикаго не просто тримається в топі — воно б’є рекорди. За даними Choose Chicago, у 2024 році місто відвідали 55,2 мільйона людей, що на 6,5% більше, ніж роком раніше. Цей стрибок частково пояснюється відновленням після пандемії та агресивною маркетинговою кампанією, яка позиціонує Чикаго як цілорічний напрямок. Фестивалі, як-от Lollapalooza, що щороку збирає сотні тисяч меломанів, і Chicago Air and Water Show, де винищувачі гудуть над озером, додають місту літнього магнетизму.У рейтингу Tripadvisor Чикаго обійшло такі популярні напрямки, як Гонолулу й Нешвілл, але поступилося пляжним гаваням Флориди, три з яких увійшли до топ-10. На міжнародній арені Канкун, Париж і Лондон очолили список, але Чикаго залишається конкурентоспроможним завдяки доступності — авіаквитки з Європи до О’Хара часто дешевші, ніж до Нью-Йорка, а готелі пропонують ширший діапазон цін. «Чикаго дає вам мегаполіс за ціною, яка не змушує гаманець тремтіти», — зазначає джерело в туристичній індустрії міста.Виклики й тріумфиТа за блиском туристичного буму ховаються виклики. Чикаго, як і багато великих міст, бореться з проблемами безпеки в окремих районах, що іноді відлякує мандрівників. У 2024 році рівень злочинності знизився на 8% порівняно з попереднім роком, але інциденти, як нещодавня стрілянина в Акроні, нагадують про вразливість урбаністичного життя. Мер Брендон Джонсон, який активно просуває туризм, інвестує в громадські програми, щоб зробити туристичні зони, як The Loop і Magnificent Mile, безпечнішими. «Ми показуємо світу, що Чикаго — це не лише заголовки, а й гостинність», — заявив він на недавній прес-конференції.Місцеві жителі, однак, мають змішані почуття. «Туристи — це добре для економіки, але влітку в центрі не проштовхнутися», — скаржиться Анна Ковальські, власниця кав’ярні в Wicker Park. На платформі X чикагці жартують, що «Millennium Park — це тепер Disneyland для туристів», але визнають, що наплив гостей підтримує малі бізнеси, особливо після економічних потрясінь пандемії.Погляд у майбутнєЧикаго не планує зупинятися. Choose Chicago анонсувала кампанію на 2025 рік, що фокусується на менш відомих перлинах, як-от квартал Pilsen із його мексиканськими муралами чи джазові вечори в Bronzeville. Місто також готується до повернення подій, скасованих через пандемію, зокрема нового гастрономічного фестивалю Taste of Chicago 2.0, який обіцяє стати хітом у серпні. «Ми хочемо, щоб люди бачили не лише хмарочоси, а й душу міста», — каже Лінн Осмонд, директорка Choose Chicago.Поки Лас-Вегас заманює казино, а Нью-Йорк — бродвейськими вогнями, Чикаго пропонує щось унікальне: місце, де культура, історія й смак переплітаються на тлі озера, що мерехтить під літнім сонцем. П’яте місце в рейтингу Tripadvisor — це не просто цифра, а визнання того, що Місто вітрів стало невід’ємною частиною американської мрії про подорожі. Для тих, хто планує літо, Чикаго шепоче: приїжджайте, і ми покажемо вам, чому ми незабутні.

КЛІВЛЕНД, Огайо — Напередодні Національного тижня безпечного плавання на човнах, що стартує 26 травня 2025 року, Берегова охорона США звертається до мільйонів американців, які готуються вийти на озера, річки й океани: насолода від водних пригод не варта життя. У 2023 році майже 4000 нещасних випадків на човнах і 564 загиблих стали трагічним нагадуванням про ціну безпечності. З наближенням літа, коли водойми від Великих озер до затоки Чесапік оживають від гудіння моторів і плескоту весел, Берегова охорона закликає до пильності, відповідальності та, найголовніше, до одного простого правила: завжди носіть рятувальний жилет.Смертельна статистика й уроки минулогоДані Берегової охорони за 2023 рік малюють похмуру картину: 75% смертельних випадків на човнах пов’язані з утопленням, і в 87% цих трагедій жертви не мали рятувальних жилетів. Алкоголь залишається головним чинником смертельних аварій, перетворюючи безтурботні прогулянки на катастрофи. «Це не просто цифри, — каже помічник капітана третього класу Стівен Хомшер, чий голос звучить із непохитною рішучістю під час брифінгу в штаб-квартирі Берегової охорони в Клівленді. — Це сім’ї, які втратили близьких через помилки, яких можна було уникнути».Хоча кількість травм і смертей на воді зменшується, проблема залишається гострою, особливо влітку, коли водойми переповнені човнярами — від досвідчених капітанів до новачків, які вперше беруть у руки штурвал. Великі озера, зокрема Ері та Мічиган, є одними з найнебезпечніших через холодну воду навіть у теплу пору та раптові шторми. «Ви падаєте за борт, і холодна вода забирає ваше тепло швидше, ніж ви думаєте, — попереджає Хомшер. — Без жилета у вас майже немає шансів».Прості правила, що рятують життяБерегова охорона наполягає: безпека починається з підготовки. Їхні рекомендації звучать як мантра для тих, хто хоче повернутися на берег неушкодженим. По-перше, завжди носіть рятувальний жилет — не просто тримайте його на борту, а вдягайте. «Якщо ми побачимо вас без жилета, ви не будете плавати», — категорично заявляє Хомшер, додаючи, що штрафи за порушення — найменше, про що варто хвилюватися.Інші поради включають складання плану плавання та повідомлення когось на березі про маршрут і час повернення. «Якщо щось піде не так, ми маємо знати, де вас шукати», — пояснює Хомшер. Човнярі також повинні перевіряти обладнання — від двигунів до вогнегасників — і використовувати вимикач двигуна, щоб уникнути неконтрольованого руху в разі падіння за борт. А ще — дотримуватися безпечної швидкості й уникати алкоголю. «П’яний за штурвалом так само небезпечний, як п’яний за кермом», — наголошує офіцер.Виклики й реалії водоймЗа інсайдерською інформацією, Берегова охорона цього року посилює патрулювання на ключових водоймах, зокрема на озері Ері, де влітку 2024 року зафіксовано сплеск аварій через переповненість і необережність. У регіоні, де катання на човнах є не лише відпочинком, а й частиною культури, від Сандаксі до Пут-ін-Бей, дотримання правил часто сприймається як необов’язкове. «Люди думають, що з ними цього не станеться, — каже джерело в Береговій охороні. — Але досить одного пориву вітру чи несправного мотора, і ви в біді».Кліматичні зміни додають складнощів. Метеорологи попереджають, що тепліші температури та непередбачувані погодні явища, як-от раптові грози, роблять водойми небезпечнішими. У 2023 році кілька смертельних аварій на озері Мічиган сталися через шторми, яких не передбачали навіть досвідчені капітани. «Природа не прощає помилок», — зазначає Хомшер, закликаючи човнярів стежити за прогнозами погоди та мати на борту радіо для екстрених повідомлень.Громади готуються до безпечного літаНаціональний тиждень безпечного плавання на човнах, що збігається з початком літнього сезону, — це не лише нагадування, а й заклик до дії. У містах уздовж Великих озер, як-от Клівленд і Толедо, Берегова охорона проводить семінари, де навчає правильного використання рятувальних жилетів і основ безпеки. Місцеві яхт-клуби та магазини спорядження роздають безкоштовні буклети й пропонують знижки на жилети, сподіваючись змінити культуру безпечності.Але для багатьох сімей, які втратили близьких через аварії на воді, ці зусилля — болюче запізніле нагадування. «Мій брат потонув, бо не мав жилета, — ділиться Сара Мартінес із Ейвона, чия сім’я тепер проводить щорічні меморіальні акції на озері Ері. — Я хочу, щоб люди зрозуміли: це не жарти». Її історія — одна з тисяч, що стоять за статистикою Берегової охорони.Погляд у майбутнє: Безпека як вибірПоки Америка готується до літа 2025 року, Берегова охорона закликає кожного човняра зробити вибір на користь безпеки. «Це не про обмеження вашої свободи, — каже Хомшер, його очі світяться переконаністю. — Це про те, щоб повернутися додому до тих, хто вас любить». Від галасливих пристаней до тихих заток, від рибальських катерів до розкішних яхт, послання однакове: поважайте воду, і вона відповість взаємністю.Національний тиждень безпечного плавання — це не лише тиждень, а початок сезону, коли кожен вихід на воду стає тестом відповідальності. У країні, де свобода на хвилях є частиною національної душі, Берегова охорона нагадує: справжня свобода — це повернення на берег цілим і неушкодженим. Поки озера й річки кличуть, вибір за нами: жилет, пильність і здоровий глузд — або ризик, який ніхто не має права недооцінювати.

КЛІВЛЕНД, Огайо — У залах Клівлендського музею мистецтв, де класика переплітається з сучасністю, японський художник Такаші Муракамі розгорнув свою барвисту, але глибоко тривожну оповідь. Його нова виставка, «Наступаючи на хвіст веселці», що відкрилася 25 травня 2025 року, зібрала понад 100 робіт — від мультяшних квітів із кров’ю на пелюстках до анатомічних скульптур, що оголюють кістки й серце. Оновлена версія експозиції, яка дебютувала в Лос-Анджелесі, ця виставка є не просто святом поп-культури, а роздумом про травми, що формують суспільства, і про мистецтво, яке їх віддзеркалює. Муракамі, чиї усміхнені квіти прикрашають сумки Louis Vuitton і мерч Головної бейсбольної ліги, запрошує відвідувачів зазирнути за яскраву поверхню — у темряву колективної пам’яті Японії.Мистецтво на межі радості й болюТакаші Муракамі, якого часто називають «японським Енді Ворголом», давно завоював світ своєю естетикою «суперфлет» — глянцевою, мультяшною, але багатошаровою. У Клівленді він виходить за межі комерційного блиску, пропонуючи роботи, що балансують між дитячою наївністю й історичною скорботою. «Люди думають, що моє мистецтво легке, популярне, — сказав Муракамі в інтерв’ю Associated Press. — Але це моя пастка. Я ховаю глибину за кольорами». Ця глибина, за словами куратора Еда Шада з музею The Broad у Лос-Анджелесі, криється в дослідженні травм — від особистих до національних.Виставка, що триватиме до 7 вересня, проводить відвідувачів через три ключові травми Японії: атомні бомбардування Хіросіми й Нагасакі 1945 року, землетрус і цунамі Тохоку 2011 року, що спричинили катастрофу на Фукусімі, та пандемію COVID-19. Хоча прямі образи цих подій відсутні, їхній відгомін відчувається в кожній роботі. Стіна, вкрита квадратними портретами квітів, що плачуть, стікають кров’ю чи впадають у зомбі-подібний транс, створює ефект веселки, яка водночас зачаровує й лякає. «Ці квіти — як ми, — пояснює Шад. — Вони усміхаються, але несуть шрами».Скульптура «Пом і я», де Муракамі та його собака зображені наполовину анатомічно — із видимими органами й кістками, наполовину як звичайні постаті, — є медитацією на роздвоєність. «Це я, розірваний між Японією та Заходом, між тілом і душею», — сказав художник. Інсайдери, знайомі з його творчістю, зазначають, що ця робота відображає особистий досвід Муракамі в Америці, де його сприймали як екзотичного «іншого», попри глобальну славу.Храм і дракони: Духовний вимірПеред входом до головної зали відвідувачі проходять через відтворення Юмедоно — восьмикутної будівлі храму Хорюдзі в Нарі, що символізує буддистське просвітлення. Муракамі, за його словами, черпав натхнення з серіалу «Сьоґун» (2024), який оживив для західної аудиторії самурайську Японію. «Я хотів, щоб люди відчули сакральність перед тим, як увійти в мій світ», — пояснив він. Усередині цієї споруди — чотири нові картини, створені між 2023 і 2025 роками: «Синій дракон Кіото», «Птах-мільйонер Кіото», «Білий тигр Кіото» та «Чорна черепаха Кіото». Ці міфічні образи, виконані в яскравих тонах, відсилають до східної космології, але водночас пульсують сучасною енергією, ніби поєднуючи стародавні храми з неоновими вулицями Токіо.Ця духовна рамка контрастує з комерційною славою Муракамі, чиї колаборації з Louis Vuitton, Kanye West і Billie Eilish принесли йому мільйони. Але в Клівленді він відходить від образу поп-зірки, нагадуючи, що його мистецтво — це діалог із культурою, а не лише товар. «Він грає з капіталізмом, але ніколи не дозволяє йому себе поглинути», — каже джерело, близьке до галерейного світу Лос-Анджелеса.Травма як дзеркало суспільстваЕд Шад, чиї кураторські нотатки стали основою для розуміння виставки, підкреслює її універсальність. «Портрети Муракамі — це не лише Японія. Вони про те, як будь-яке суспільство реагує на біль, як воно лікує рани», — говорить він. Атомні бомбардування залишили шрами в японській психіці, Фукусіма підірвала довіру до технологій, а пандемія викрила крихкість глобалізації. Квіти Муракамі, що то сміються, то плачуть, уособлюють цю подвійність: радість існування поряд із пам’яттю про втрати.Відвідувачі, які блукають залами, відчувають цю напругу. «Я прийшла через квіти, але залишилася через емоції», — каже Емілі Картер, місцева вчителька, яка відвідала виставку в день відкриття. На платформі X користувачі діляться враженнями, називаючи роботи «мультиками з душею» або «веселкою, що кричить». Дехто, однак, критикує Муракамі за комерціалізацію болю, вказуючи на його співпрацю з люксовими брендами. «Чи може мистецтво бути щирим, коли воно продає сумки за 5000 доларів?» — запитує один із коментаторів.Клівленд як сценаВибір Клівленда, промислового міста, що переживає культурне відродження, не випадковий. Музей мистецтв, із його колекцією від Рембрандта до Воргола, давно прагне поєднувати глобальне й локальне. «Муракамі ідеально вписується: він говорить універсальною мовою, але змушує нас дивитися на себе», — каже директорка музею Елізабет Боландер. Виставка, що подорожує з Лос-Анджелеса, адаптована для Клівленда з додаванням нових робіт, що робить її унікальною подією для Середнього Заходу.Для міста, яке бореться з економічними викликами, виставка — це не лише культурний тріумф, а й економічний поштовх. За оцінками місцевих властей, вона може привабити до 50 000 відвідувачів, приносячи мільйони доларів у готелі, ресторани й крамниці. «Це момент, коли Клівленд сяє», — зазначає мер Джастін Бібб, який особисто привітав Муракамі на відкритті.Майбутнє мистецтва Муракамі«Наступаючи на хвіст веселці» — це не лише ретроспектива, а й заява про те, куди рухається Муракамі. У свої 63 роки він залишається невтомним експериментатором, поєднуючи аніме, буддизм і капіталізм у спосіб, який мало хто може повторити. Його нові роботи, як картини Кіото, натякають на повернення до японських коренів після десятиліть західного впливу. «Я хочу, щоб моє мистецтво було мостом між Сходом і Заходом, між минулим і майбутнім», — каже він.Поки відвідувачі блукають залами, минаючи плачучі квіти й міфічних драконів, вони стикаються з парадоксом: мистецтво, яке здається легким, вимагає важкої роботи — як від творця, так і від глядача. У світі, де травми множаться, а веселки стають рідкістю, Муракамі пропонує не відповіді, а простір для роздумів. У Клівленді, де його квіти розцвітають до вересня, цей простір, де його квіти розцвітають до вересня, цей простір стає притулком — і викликом для всіх, хто шукає сенс у хаосі.

АКРОН, Огайо — У неділю, 25 травня 2025 року, пізно ввечері на Шерман-стріт у місті Акрон розгорнулася сцена, що нагадувала кадри з поліцейського трилера: офіцери, викликані для перевірки благополуччя підлітка, опинилися під обстрілом 33-річного чоловіка, який вибіг із квартири з пістолетом у руці. У перестрілці, що спалахнула, один офіцер отримав легкі поранення, а 27-річна жінка була знайдена застреленою в ногу. Підозрюваного, який намагався втекти, затримали за кілька кварталів. Цей інцидент, що завершився без смертельних наслідків лише завдяки швидким діям поліції, став черговим нагадуванням про напруженість, з якою стикаються правоохоронці в містах, де зброя й відчай часто йдуть пліч-о-пліч.Ніч, що вибухнула хаосомБлизько 23:30 за місцевим часом поліція Акрона отримала виклик на Грант-стріт, де йшлося про перевірку благополуччя підлітка. Деталі виклику залишаються невідомими, але джерела, близькі до департаменту, припускають, що він міг стосуватися побутового конфлікту або підозри на небезпеку для неповнолітнього. Офіцери ще не встигли завершити перевірку, як їхню увагу привернули постріли, що пролунали неподалік, на Шерман-стріт — районі, відомому своєю історією насильства та економічними труднощами.Коли двоє офіцерів наблизилися до будинку, звідки лунали звуки, вони помітили 33-річного чоловіка, що вибігав із квартири, тримаючи пістолет. «Він не просто тримав зброю, він вистрелив», — розповів представник поліції, який побажав залишитися анонімним. Офіцери відкрили вогонь у відповідь, і в хаотичній перестрілці один із них зазнав легкого поранення — за попередніми даними, подряпини від кулі або уламків. Підозрюваний кинувся тікати, але після короткої погоні його затримали на сусідній вулиці без подальшого опору.Повернувшись до квартири, поліція виявила 27-річну жінку з простреленою ногою. Її, чиє ім’я не розголошується, доправили до медичного центру Сумма, де лікарі оцінили її стан як стабільний. «Вона була налякана, але притомна», — зазначив медик із швидкої, який прибув на місце. Чи була вона ціллю стрільця, чи випадковою жертвою, поки неясно, але слідство активно досліджує її зв’язок із підозрюваним.Голоси з передовоїНачальник поліції Акрона Брайан Хардінс у своїй заяві підкреслив мужність офіцерів: «Наші люди щодня приймають рішення, які можуть означати життя чи смерть. Ця ситуація могла обернутися трагедією, але їхні дії запобігли гіршому». Президент місцевої профспілки поліції (FOP) Брайан Люсі додав, що поранений офіцер, чиє ім’я не називають, уже одужує, але інцидент залишив слід у департаменті. «Це ще один доказ, що наші офіцери ризикують життям, навіть у буденних викликах», — сказав він.Обох офіцерів, які брали участь у перестрілці, відсторонили від служби й відправили в оплачувану адміністративну відпустку — стандартну процедуру після інцидентів зі стріляниною. Управління професійних стандартів і підзвітності Акрона розпочало внутрішнє розслідування, тоді як Бюро кримінальних розслідувань Огайо (BCI) проводить паралельне слідство, щоб з’ясувати, чи дії офіцерів відповідали протоколу. «Це не про сумніви в їхній роботі, а про прозорість», — пояснив представник BCI.Акрон у тіні насильстваЦей інцидент став черговим у низці насильницьких епізодів, що стрясають Акрон — промислове місто, яке бореться з економічним спадом і соціальною напругою. За даними департаменту поліції, у 2024 році в місті зафіксовано 128 випадків стрільби, 42 з яких закінчилися смертю. Шерман-стріт, розташована в районі Кенмор, давно асоціюється з наркоторгівлею й побутовими конфліктами, що часто переростають у збройні сутички. «Це не новий виклик, але він не стає легшим», — зізнається джерело в мерії, яке працює над програмами зменшення насильства.Місцеві активісти, як-от Шерон Макклін, голова громадської організації Akron Peacekeepers, закликають до ширшої дискусії. «Поліція робить свою роботу, але ми не вирішимо проблему, поки не дамо молоді роботу й надію», — сказала вона, коментуючи інцидент. На платформі X жителі висловлюють змішані почуття: одні хвалять офіцерів за швидку реакцію, інші критикують надмірне використання сили. «Чому кожен виклик закінчується стріляниною?» — написав один із користувачів, відображаючи розчарування громади.Погляд у майбутнє: Розслідування та довіраПоки підозрюваний, чиє ім’я поліція не розголошує до офіційного звинувачення, перебуває під вартою, слідство зосередилося на кількох ключових питаннях. Що спровокувало стрілянину? Чи пов’язаний виклик щодо підлітка з подіями на Шерман-стріт? І чи була зброя підозрюваного легальною в Огайо, де закони про носіння вогнепальної зброї залишаються одними з найліберальніших у США? За даними джерел, у квартирі знайдено кілька одиниць зброї, що може вказувати на ширший контекст інциденту.Для Акрона, де напруга між поліцією та громадою посилилася після вбивства Джейленда Вокера поліцейськими в 2022 році, цей випадок — черговий тест на довіру. Мер Шаммас Малік, який обіцяв реформувати департамент, закликав до спокою. «Ми прагнемо прозорості й справедливості», — заявив він 26 травня. Але для таких жителів, як Маркус Вільямс, чий брат загинув від вуличного насильства два роки тому, слова мало важать. «Доки зброя на вулицях, а бідність душить людей, нічого не зміниться», — каже він.Ця стрілянина, що залишила поранених, але не забрала життів, могла б стати трагедією. Вона нагадує про крихкість миру в містах, як Акрон, де офіцери й жителі щодня ходять по лезу. Поки слідство шукає відповіді, а поранені одужують, місто готується до нових викликів, знаючи, що наступний виклик може змінити все.

Протягом тижня з 26 травня по 1 червня 2025 року в штаті Огайо очікується нестабільна весняна погода з частими опадами, грозами та коливаннями температур. Початок тижня буде доволі теплим і сухим, однак з середини тижня повернуться дощі та грози, які затримаються до вихідних.Тижневий прогноз:У понеділок, 26 травня, буде переважно сонячно з незначною хмарністю. Опадів не передбачається. Температура вдень підніметься до +25 °C, а вночі опуститься до +13 °C.У вівторок, 27 травня, очікується ясна погода з короткочасною хмарністю в обідню пору. Вітер помірний, без опадів. Температура вдень сягне +27 °C, а вночі буде близько +15 °C.У середу, 28 травня, вранці буде сонячно, але ближче до вечора небо затягнеться хмарами. Ймовірні перші короткочасні дощі. Максимальна температура — +26 °C, нічна — +16 °C.У четвер, 29 травня, прогнозуються грозові дощі, особливо в другій половині дня. Пориви вітру можуть сягати 35 км/год. Температура вдень становитиме +24 °C, а вночі — +17 °C.У п’ятницю, 30 травня, очікується змінна хмарність із періодичними грозами. Вітер помірний, вологість підвищена. Денна температура — +23 °C, нічна — +16 °C.У суботу, 31 травня, можливі сильні дощі з грозами протягом дня. Вітер до 40 км/год. Температура вдень опуститься до +21 °C, а вночі залишиться на рівні +15 °C.У неділю, 1 червня, погода покращиться: очікується часткова хмарність без опадів. Температура вдень сягне +24 °C, а вночі — +14 °C.Схід / захід сонця в понеділок:Схід сонця: 6:05 ранкуЗахід сонця: 20:47 вечораПідсумок прогнозу в скороченій формі:Понеділок: Сонячно. | Максимальна температура: +25 °CВівторок: Ясно, тепло. | Максимальна температура: +27 °CСереда: Хмарність увечері, можливий дощ. | Максимальна температура: +26 °CЧетвер: Грозові дощі. | Максимальна температура: +24 °CП’ятниця: Грози, вологість. | Максимальна температура: +23 °CСубота: Сильні дощі, вітер. | Максимальна температура: +21 °CНеділя: Часткова хмарність, без опадів. | Максимальна температура: +24 °CТиждень розпочнеться сухо та сонячно, однак уже з середи варто підготуватися до вологої та грозової погоди. У другій половині тижня можливі рясні дощі, сильні пориви вітру та зниження температури. Рекомендується мати при собі парасольку та уважно стежити за місцевими метеозведеннями.

ЧИКАГО — У вівторок Комісія з розвитку громади Чикаго зробила рішучий крок до реалізації амбітного плану з оновлення Центральної кільцевої лінії, рекомендувавши міській раді виділити 67 мільйонів доларів із фондів податкового приросту (TIF) на масштабну реконструкцію будівлі Кларка Адамса. Ця 41-поверхова вежа в стилі ар-деко, що височіє за адресою 105 W. Adams St., незабаром може перетворитися з напівпорожнього офісного релікта на жвавий житловий комплекс, який стане наріжним каменем програми «Переосмислення вулиці ЛаСалль».Схвалення міської ради, яке очікується найближчим часом, розблокує значні кошти для перетворення історичної будівлі, що стоїть на перетині традицій і сучасності. Проект, вартістю 183 мільйони доларів, передбачає створення 400 квартир — від студій до двокімнатних помешкань — на поверхах із 11-го по 40-й, із яких 121 буде зарезервовано як доступне житло. Ця ініціатива, започаткована колишньою меркою Лорі Лайтфут і підтримана нинішнім мером Брендоном Джонсоном, є частиною ширшої стратегії з пожвавлення вулиці ЛаСалль, де застарілі офісні будівлі поступово поступаються місцем новому житловому району з магазинами, ресторанами та зеленою інфраструктурою.Будівля Кларка Адамса, якій майже сто років, стала символом викликів, із якими стикається діловий центр Чикаго. Як і багато інших споруд у Центральному районі, вона потерпає від високого рівня вакантності: орендарі мігрують до сучасних хмарочосів у Західному районі чи на ринок Фултон. Захисники історичної спадщини, зокрема організація «Збереження Чикаго», вітають плани з адаптивного повторного використання вежі. «Перетворення історичних будівель на житло, особливо доступне, — це найкраща практика, — зазначили в організації, закликавши владу надати хмарочосу офіційний статус пам’ятки Чикаго. — Цей проект може стати зразком для інших».Керує реконструкцією чиказька компанія Primera Group, що належить міноритарним акціонерам. Вона придбала будівлю наприкінці минулого року після краху попереднього плану інших девелоперів. За інсайдерською інформацією, Primera Group працює в тісній співпраці з міською владою, щоб забезпечити баланс між збереженням архітектурної спадщини та сучасними потребами. Проект передбачає заміну старих вікон, очищення трьох фасадів, оновлення історичної теракотової кладки, а також створення нових зручностей, таких як тераси та зелені зони на 23-му й 24-му поверхах. Ці зміни не лише повернуть будівлі колишню велич, а й зроблять її привабливою для нових мешканців.Фінансування проекту — це складна мозаїка: окрім 67 мільйонів доларів із TIF, девелопери розраховують залучити понад 23 мільйони завдяки історичним податковим пільгам, а решту — через кредити та приватні інвестиції. Якщо міська рада дасть зелене світло, будівництво може стартувати вже в січні 2026 року, а завершення заплановане на червень 2027 року. Проте, за словами джерел, близьких до переговорів, успіх залежить від здатності міста та девелоперів подолати бюрократичні перепони та зберегти довіру громади.Для Чикаго цей проект — більше, ніж просто реконструкція однієї будівлі. Це тест на здатність міста адаптуватися до постпандемічної реальності, коли традиційні офісні райони втрачають актуальність. Програма «Переосмислення ЛаСалль» обіцяє створити понад 1000 нових помешкань і пожвавити Центральну кільцеву лінію, але її успіх залежить від таких проектів, як Кларк Адамс. Жителі Чикаго, які спостерігають за трансформацією міста, сподіваються, що ця ініціатива стане маяком прогресу, а не черговою невиконаною обіцянкою. Поки вежа Кларка Адамса готується до нового життя, вона нагадує: навіть у найскладніші часи Чикаго вміє мріяти масштабно.

КИЇВ — У суботу, 24 травня 2025 року, Україна та Росія завершили другий етап наймасштабнішого обміну полоненими за всю історію війни, повернувши додому ще 307 українських військових. Цей крок, що відбувся в рамках домовленості «1000 на 1000», досягнутої під час переговорів у Стамбулі 16 травня, став променем надії для тисяч сімей і водночас нагадуванням про крихкість дипломатичних зусиль у війні, що триває. Загалом за два дні Україна звільнила 697 людей, із завершальним етапом, запланованим на неділю. Цей обмін, 66-й від початку повномасштабного вторгнення, підкреслює невтомну боротьбу Києва за повернення своїх громадян, але також оголює глибші виклики: доля цивільних полонених і перспективи миру залишаються невизначеними.Захисники повертаються додомуДругий етап обміну, про який повідомив президент України Володимир Зеленський, повернув 307 військовополонених, серед яких бійці Збройних сил України, зокрема десантно-штурмових військ і підрозділів безпілотників, а також військово-морських сил, Сил територіальної оборони, прикордонники та нацгвардійці. Ці воїни боронили Україну на найгарячіших фронтах — від Донецька й Луганська до Херсона, Харкова й Запоріжжя. Дехто, за словами керівника Офісу президента Андрія Єрмака, провів у полоні з перших місяців війни 2022 року, зазнаючи нелюдських умов. «Це люди, які бачили пекло, але не зламалися», — зазначив Єрмак у Telegram.Серед звільнених — 27 захисників Маріуполя, чиї імена стали символом стійкості після облоги міста. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими підкреслив, що з деяких підрозділів, зокрема елітних бригад, полонених вдалося визволити вперше. «Кожне прізвище — це історія боротьби, — заявив представник штабу. — Ми перевіряємо кожну деталь, щоб нікого не залишити». За два дні обміну Україна повернула 697 осіб, із них 540 військових і 120 цивільних, що робить цей процес наймасштабнішим за три роки війни.Російське міністерство оборони підтвердило, що Москва також отримала 307 своїх військових, уточнивши, що обмін «ініційований російською стороною» триватиме до неділі. За даними українських джерел, до російського списку увійшли не лише солдати, а й засуджені колаборанти, яких Україна використовує для поповнення обмінного фонду.Стамбул: Дипломатія на межіОбмін став єдиним відчутним результатом переговорів у Стамбулі 16 травня, де українську делегацію очолював міністр оборони Рустем Умєров, а російську — радник Путіна Володимир Мединський. Зустріч, перша пряма за три роки, тривала дві години й була позначена напругою. За інформацією CNN, коли перемовини зайшли в глухий кут через «нереальні ультиматуми» Росії, включно з погрозами захопити нові території, турецькі посередники запропонували обмін «1000 на 1000» як спосіб розблокувати діалог.Українська сторона наполягала на включенні цивільних, політв’язнів і журналістів, але Росія, за словами Зеленського, обмежила обмін військовими, посилаючись на Женевські конвенції. «Діти й цивільні мають повертатися без умов, — заявив Зеленський 19 травня. — Але Москва використовує їх як заручників». Інсайдери в дипломатичних колах зазначають, що Росія свідомо уникає звільнення цивільних, оскільки вони є свідками воєнних злочинів, що може ускладнити позицію Кремля в міжнародних судах.Відсутність у Стамбулі президентів Зеленського й Путіна, а також президента США Дональда Трампа, чия адміністрація раніше заявляла про амбіції завершити війну, підкреслила обмеженість переговорів. «Росія надіслала делегацію середнього рівня, що свідчить про їхню неготовність до серйозного діалогу», — зазначив високопосадовець Держдепартаменту США, який побажав залишитися анонімним. Трамп, який наполягав на «негайних переговорах», останнім часом натякає на можливий вихід США з процесу, якщо прогрес буде відсутній, що додає невизначеності.Людські долі за цифрамиЗа кожною цифрою обміну стоять історії, що розривають серце. Один із звільнених, десантник із 80-ї бригади, який провів у полоні два роки, розповів про тортури й голод: «Нас тримали в ямах, але ми знали, що Україна не покине». Інший, прикордонник із Херсонщини, зміг обійняти матір після трьох років розлуки. Координаційний штаб, до якого входять СБУ, ГУР, МВС і Офіс омбудсмена, підготував для звільнених медичну та психологічну підтримку, але багато хто потребуватиме тривалої реабілітації.Цей обмін став 66-м від початку війни, довівши загальну кількість повернених українців до 5454. Проте тисячі, включно з цивільними й дітьми, залишаються в російських таборах. За даними Моніторингової місії ООН, усі полонені в Росії зазнають систематичних тортур, а Москва блокує доступ Червоного Хреста до місць утримання. Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець передав Ватикану список журналістів у полоні, сподіваючись на посередництво Святого Престолу.Геополітичний танецьОбмін, хоч і є гуманітарним проривом, не вирішує ширших питань війни. Переговори в Стамбулі, ініційовані після закликів європейських лідерів до 30-денного припинення вогню, виявилися радше тактичним маневром, ніж кроком до миру. Росія, за словами турецького міністра закордонних справ Хакана Фідана, погодилася на другу зустріч, але без чітких зобов’язань. Ватикан, очолюваний новообраним Папою Львом XIV, який зустрівся із Зеленським, і Швейцарія висловили готовність прийняти наступний раунд, але перспективи зустрічі Зеленського й Путіна залишаються примарними.Інсайдери в Києві припускають, що обмін може бути спробою Кремля послабити міжнародний тиск напередодні нових санкцій ЄС. «Путін використовує полонених як валюту, щоб купити час», — зазначив український дипломат, який брав участь у підготовці переговорів. Водночас Зеленський, попри внутрішній тиск щодо компромісів, наполягає на формулі «всіх на всіх», що включає цивільних і дітей.Погляд у майбутнєОчікуваний третій етап обміну в неділю, 25 травня, має завершити повернення 1000 українців і росіян, але питання про подальші кроки залишається відкритим. Україна, за словами міністра Умєрова, уже узгодила покроковий план, залучаючи всі ключові інституції. Проте Росія, яка систематично порушує Женевські конвенції, може затягувати процес, як це було в 2023–2024 роках, коли паузи між обмінами сягали півроку.Для сімей, які чекають на повернення близьких, кожен день — це боротьба з невідомістю. У Варшаві 17 травня сотні людей вийшли на акцію на підтримку полонених, тримаючи їхні портрети. У Києві матері й дружини захисників Маріуполя щодня збираються біля Офісу президента, вимагаючи прискорення обмінів. «Мій син у полоні з «Азовсталі», — каже Наталія, тримаючи фотографію. — Цей обмін дає надію, але я не заспокоюся, поки не обійму його».Цей обмін — не лише дипломатична перемога, а й свідчення незламності українців, які, попри втому й втрати, продовжують боротися за кожного. Але в тіні цього успіху ховаються складні питання: чи вдасться повернути цивільних? Чи стане обмін кроком до миру, чи лише паузою в нескінченній війні? Поки Україна чекає на неділю, світ спостерігає за тим, як тонка нитка гуманізму тримається в бурі геополітики.